К-ть

г-н

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

3

Повторення найважливіших питань курсу хімії 8 класу

     Склад і властивості основних класів неорганічних сполук.

Хімічний зв’язок і будова речовини.

Учень:

   наводить приклади (назви і формули) неорганічних сполук основних класів;

   класифікує неорганічні сполуки;

   характеризує йонний і ковалентний хімічні зв’язки; хімічні властивості основних класів неорганічних сполук;

   порівнює склад і властивості неорганічних сполук різних класів; властивості речовин  атомної, молекулярної та йонної будови;

   обґрунтовує залежність властивостей речовин від їхньої будови. 

20

Тема 1. Розчини

     Поняття про дисперсні системи. Колоїдні та істинні розчини.

     Будова молекули води, поняття про водневий зв’язок.

     Розчинність речовин, її залежність від різних чинників. Насичені й ненасичені, концентровані й розведені розчини.

    Теплові явища, що супроводжують розчинення речовин. Розчинення як фізико-хiмічний процес. Кристалогідрати.

     Електролітична дисоціація. Електроліти й неелектроліти. Електролітична дисоціація кислот, основ, солей у водних розчинах. Ступінь електролітичної дисоціації. Сильні й слабкі електроліти.

      Поняття про рН розчину.

     Реакції обміну між розчинами електролітів, умови їх перебігу. Йонно-молекулярні рівняння хімічних реакцій.

Виявлення у розчині гідроксид-іонів та йонів Гідрогену.

   Якісні реакції на  хлорид-, бромід-, йодид-, сульфат-, ортофосфат-, карбонат-іони.

    Застосування якісних реакцій.

Учень:

   наводить приклади колоїдних та істинних розчинів, розчинників,суспензій, емульсій, електролітів і неелектролітів, сильних і слабких електролітів, кристалогідратів;   описує розчинення речовин у воді як фізико-хімічне явище; якісні реакції на   хлорид-, бромід-, йодид-, сульфат-, ортофосфат-, карбонат-іони; виявлення у розчині гідроксид- іонів та йонів  Гідрогену;

   розрізняє компоненти розчину, насичені й ненасичені розчини, катіони й аніони, електроліти й неелектроліти, сильні й слабкі електроліти; рН лужного, кислого та нейтрального середовища;

   характеризує електроліти за ступенем дисоціації;

   пояснює суть процесу електролітичної дисоціації, вплив різних чинників на розчинення; утворення водневого зв’язку;

   обґрунтовує перебіг реакцій між електролітами у водних розчинах;

   складає рівняння електролітичної дисоціації лугів, кислот, солей, рівняння реакцій обміну в повній та скороченій йонній формах; рівняння якісних реакцій на  хлорид-, бромід-, йодид-, сульфат-, ортофосфат-, карбонат-іони в молекулярній та йонній формах;

   проводить реакції між розчинами електролітів з урахуванням умов їх перебігу; якісні реакції на хлорид-, бромід-, йодид-, сульфат-, ортофосфат-, карбонат-іони; виявлення у розчині гідроксид- іонів та йонів  Гідрогену;

   обчислює масову частку і масу розчиненої речовини в розчині, виготовленому з кристалогідрату;

   використовує спостереження і експеримент як методи наукових досліджень; якісні реакції для виявлення деяких йонів у розчині;  

оцінює важливість рН розчинів для визначення якості харчової, косметичної продукції тощо; 

   висловлює судження про значення розчинів у природі та житті людини; про застосування знань про способи виявлення окремих йонів.

Розрахункові задачі:

1. Розв’язування задач на приготування розчинів із кристалогідратів.

Демонстрації:

1. Теплові явища під час розчинення (розчинення амоній нітрату і концентрованої сульфатної кислоти у воді).

2. Дослідження речовин та їхніх водних розчинів на електричну провідність (кристалічний натрій хлорид, дистильована вода, розчин натрій хлориду, кристалічний цукор, розчин цукру, хлоридна кислота).

3. Реакції обміну між електролітами у водних розчинах.

Лабораторні досліди:

1. Виявлення йонів Гідрогену та гідроксид-іонів у розчинах.

2. Встановлення приблизного значення рН води, лужних і кислих розчинів (натрій гідроксиду, хлоридної кислоти, харчової і косметичної продукції) за допомогою універсального індикатора.

3. Реакції обміну між електролітами у водних розчинах,  що супроводжуються випаданням осаду.

4. Реакції обміну між електролітами у водних розчинах,  що супроводжуються виділенням газу.

5. Реакції обміну між електролітами у водних розчинах,  що супроводжуються утворенням води.

6. Виявлення хлорид-іонів у розчині.

7. Виявлення бромід-іонів у розчині.

8. Виявлення йодид-іонів у розчині.

9. Виявлення сульфат-іонів у розчині.

10. Виявлення ортофосфат-іонів у розчині.

11. Виявлення карбонат-іонів у розчині.

Практичні роботи:

1. Реакції йонного обміну між електролітами у водних розчинах.

2. Розв’язування експериментальних задач.

Домашній експеримент:

1. Вирощування кристалів.

2. Приготування страв, основою яких є колоїдні розчини (желе, кисіль тощо).

3. Виявлення карбонат-іонів у мінеральній воді.

12

Тема 2. Хімічні реакції

     Класифікація хімічних реакцій за кількістю і складом реагентів та продуктів реакцій: реакції сполучення, розкладу, заміщення, обміну.

     Окисно-відновні реакції. Процеси окиснення, відновлення, окисники, відновники.

     Складання рівнянь окисно-відновних реакцій.

     Значення окисно-відновних процесів у житті людини, природі й техніці.

     Тепловий ефект хімічної реакції. Екзотермічні та ендотермічні реакції. Термохімічне рівняння.

     Оборотні й необоротні реакції.

     Швидкість хімічної реакції, залежність швидкості реакції від різних чинників.

Учень:

   наводить приклади основних типів хімічних реакцій; відновників і окисників;

   класифікує реакції за різними ознаками;

   розрізняє реакції сполучення, заміщення, обміну, розкладу; окисно-відновні та реакції без зміни ступеня окиснення; екзо- та ендотермічні, оборотні й необоротні реакції; окисники і відновники;

   характеризує процеси окиснення, відновлення, сполучення, розкладу, заміщення, обміну; вплив різних чинників на швидкість хімічних реакцій; роль окисно-відновних процесів у довкіллі;

   обґрунтовує процеси окиснення та відновлення з погляду електронної будови атомів;

   складає рівняння найпростіших окисно-відновних реакцій на основі електронного балансу, термохімічні рівняння; рівняння оборотних і необоротних реакцій;

   застосовує закон збереження маси для складання рівнянь хімічних реакцій;

   висловлює судження про значення  хімічних реакцій та знань про них у природі та побуті.

Демонстрації:

4. Реакції розкладу, сполучення, заміщення, обміну, екзо- та ендотермічні реакції.

5. Залежність швидкості реакцій металів (цинк, магній, залізо) з хлоридною кислотою від активності металу та концентрації кислоти.

Лабораторні досліди:

12. Вплив площі поверхні контакту реагентів, концентрації і температури на швидкість реакції цинку з хлоридною кислотою.

20

Тема 3. Початкові поняття про органічні сполуки

Особливості органічних сполук (у порівнянні з неорганічними).

Метан як представник насичених вуглеводнів. Молекулярна і структурна формули метану. Гомологи метану, їхні молекулярні формули та назви. Фізичні властивості метану і його гомологів.

Етен (етилен) і етин (ацетилен) як представники ненасичених вуглеводнів, їхні молекулярні і структурні формули, фізичні властивості.

Горіння вуглеводнів.

Поняття про полімери на прикладі поліетилену. Застосування поліетилену.

Поширення вуглеводнів у природі. Природний газ, нафта, кам’яне вуглля – природні джерела вуглеводнів. Застосування вуглеводнів.

Поняття про спирти на прикладі етанолу і гліцеролу, їхні молекулярні, структурні формули, фізичні властивості. Горіння етанолу. Якісна реакція на гліцерол.

Отруйність етанолу. Згубна дія алкоголю на організм людини.

Етанова (оцтова) кислота, її молекулярна і структурна формули, фізичні властивості. Хімічні властивості етанової кислоти: електролітична дисоціація, взаємодія з індикаторами, металами, лугами, солями. Застосування етанової кислоти. Поняття про вищі (насичені й ненасичені) карбонові кислоти. Мило, його склад, мийна дія.

Жири. Склад жирів, фізичні властивості. Жири у природі.   Біологічна роль жирів.

Вуглеводи: глюкоза, сахароза, крохмаль, целюлоза. Молекулярні формули, фізичні властивості, поширення і утворення в природі. Крохмаль і целюлоза - природні полімери. Якісні реакції на глюкозу і крохмаль. Застосування вуглеводів, їхня біологічна роль.

Білки: склад і будова. Біологічна роль амінокислот і білків.

       Природні й синтетичні органічні сполуки.

       Захист довкілля від стійких органічних забруднювачів.

Учень:

   називає найважливіші органічні сполуки (метан, етен, етин, етанол, гліцерол, етанова кислота, глюкоза, сахароза, крохмаль, целюлоза);

   наводить приклади гомологів метану; природних і синтетичних речовин;

   розрізняє за складом метан, етен, етин, етанол, гліцерол, етанову кислоту, глюкозу, сахарозу, крохмаль, целюлозу, мило, жири, вуглеводи, білки, проліетилен; 

 порівнює органічні й неорганічні речовини, крохмаль і целюлозу, склад гомологів метану;

   характеризує склад, фізичні  властивості метану, етену, етину, етанолу, гліцеролу, етанової кислоти, жирів, глюкози, сахарози, крохмалю, целюлози, білків, поліетилену; реакції горіння органічних речовин;   деякі хімічні властивості етанової кислоти;

   обґрунтовує роль органічних сполук у живій природі;

   складає молекулярні й структурні формули метану та його гомологів, етену, етину, етанолу, гліцеролу, етанової кислоти; молекулярні формули глюкози, сахарози, крохмалю, целюлози; рівняння реакцій горіння метану, етену й етину, етанолу, етанової кислоти (електролітична дисоціація, взаємодія з металами, лугами, солями); загальну схему полімеризації етену;

   визначає дослідним шляхом гліцерол, етанову кислоту, глюкозу, крохмаль;

   розв’язує розрахункові задачі на обчислення об’ємних відношень газів за хімічними рівняннями та  інших раніше вивчених типів на прикладі органічних сполук;

   оцінює згубну дію алкоголю на здоров’я; вплив продуктів синтетичної хімії на навколишнє середовище в разі неправильного використання їх;

   висловлює судження щодо значення органічних речовин у суспільному господарстві, побуті, харчуванні, охороні здоров’я тощо; захисту довкілля від стійких органічних забруднювачів;

   дотримується правил безпечного поводження з горючими речовинами, побутовими хімікатами.

Розрахункові задачі:

2. Обчислення об’ємних відношень газів за хімічними рівняннями.

Демонстрації:

6. Моделі молекул вуглеводнів.

7. Горіння парафіну, визначення його якісного складу за продуктами згоряння.

8. Горіння етину.

9. Виявлення властивостей поліетилену: відношення до нагрівання, розчинів кислот, лугів.

10. Досліди з гліцеролом: розчинність у воді, взаємодія з купрум(ІІ) гідроксидом.

11. Дія етанової кислоти на індикатори.

12. Взаємодія етанової кислоти з металами, лугами.   

Лабораторні досліди:

13. Ознайомлення зі зразками виробів із поліетилену.

14. Взаємодія глюкози з купрум(ІІ) гідроксидом.

15. Відношення крохмалю до води (розчинність, утворення клейстеру).

16. Взаємодія крохмалю з йодом.

Практичні роботи:

3. Властивості етанової кислоти.

4. Виявлення органічних сполук у харчових продуктах.

Домашній експеримент:

4. Виявлення органічних сполук у харчових продуктах.

5

Тема 4. Узагальнення знань з хімії

      Будова речовин. Багатоманітність речовин та хімічних реакцій. Взаємозв’язки між речовинами та їхні взаємоперетворення.

       Місце хімії серед наук про природу, її значення для розуміння наукової картини світу. Хімія та екологія.

            Хімічна наука і виробництво в Україні. Видатні вчені – творці хімічної науки.

Учень:

   називає імена видатних вітчизняних і зарубіжних учених-хіміків;

   найважливіші хімічні виробництва в Україні;

   наводить приклади взаємозв’язків між речовинами; застосування хімічних сполук у різних галузях та у повсякденному житті;

   характеризує значення хімії в житті суспільства, збереженні довкілля, здоров’я людей;

   обґрунтовує роль хімії у пізнанні будови речовин та хімічних процесів;

критично ставиться до хімічної інформації з різних джерел;

оцінює значення хімічних знань як складової загальної культури людини;