Сценарій Останнього дзвоника

oksana — Thu, 01 Jan 2015 13:09:53 GMT

"Прощавай, рідна домівко..."
Травневий день зі світлими очима,
Всміхаючись, ступає на поріг,
Шкільні літа лишились за плечима,
Попереду – життя та клич доріг.
Роки летять, неначе журавлі,
Не встигнеш оглянутися навколо.
Недавно зовсім ми були малі.
А вже сьогодні залишаєм школу.
Здавалось, 11 літ - багато,
Ніхто й не думав, що так швидко промайнуть.
Тепер нам хочеться, щоб перенесли свято,
Хоча би тиждень в школі ще побуть.
Бо дитинство у школі пройшло,
Юність радісну в школі зустріли.
Тут для кожного сонце зійшло,
Тут ми вчились, росли і мужніли.
Ось час пробив. Ми школу покидаєм
Уже назавжди, тут не буде нас.
Розійдемось, у світ ясний рушаєм,
І засумує школа, рідний клас.
А сад лишається, і світлі класи,
Лишаються молодші школярі.
Тут вічна юність непідвладна часу,
Дитинство вічне у шкільнім дворі.
Сценка 1. Шкільні рекорди.
Ви запитаєте, що ж ми робили в школі ці 11 років? Думаєте байдикували? А от і ні!
Ми склали ретельний звіт. Отож, протягом 11 років ми:
1. провели у школі 2 тис днів (але не всі учні)
2. почули 24 тис дзвінків (дехто запевняв вчителів, що не почув)
3. відсиділи 12 тис уроків, (ще 200 прогуляли і 100 зірвали)
4. списали 56 кг крейди (списали б більше, але був великий дефіцит)
5. а також 18 тис зошитів (дехто в 11 класі пробував трохи економити)
6. і більше 10 тис ручок (половину загубили і зламали)
7. отримали 100 тис оцінок (не будемо вказувати, яких саме)
8. написали 300 практичних і лабораторних робіт (так і не зрозумівши різниці між ними)
9. з’їли 50 тис булочок (що і видно)
10. пройшли 7 тис км кожен (відстань від Дарахова до Нью-Йорка), а всі разом здолали 240 тис км (тобто 6 разів обійшли навколо землі)
11. додали вчителям нескінченну кількість сивих волосків, вбили невизначене число нервових клітин і своїми невинними жартами продовжили їм життя на енну кількість років.
Сподіваємося ці здобутки нам врахують при здачі ДПА

Дорослі стали вже вчорашні діти.
Пора прийшла з гніздечка вилітать.
А сонце весняне у вікна світить...
І де вже ті контрольні написать...
Квітучі вишні в вікна заглядають,
Запрошують прийти в духмяний сад.
В шкільне подвір’я весни повертають,
Дитинство лиш не вернеться назад.
То ж прощавай, дитинство веселкове,
Повернемось в думках сюди не раз.
Майбутнє нас чекає світанкове.
Нам відправлятись у дорогу час.
Прощай наш сад і вишня край віконця,
І квіти, що так буйно розцвілись.
Та рідний клас, що вікнами до сонця...
Дорослими сюди прийдем колись.
Пісня «Сяду за останню парту»
З смішними косицями й бантами
Я гордо ішла в перший клас,
А поруч зі мною був тато,
І всі погляди на нас.
І в час неповторний, урочистий
Заглянули в серце мені
Ті добрі та лагідні очі,
Що снились не раз уві сні.
Цей погляд відвертий і щирий
Я буду нести у життя.
Спасибі вам, вчителько мила,
Наставнице перша моя!
Слово для привітання надається першій вчительці…….
Ми для вас дорогі вчителі,
Будем вічними учнями в школі,
Хоч підемо по цілій землі
І своєї шукатимем долі.
Ми підемо, а в вашім житті
Всі залишимось: Вані і Маші,
Пустотливі, швидкі і верткі,
Як колись ще у першому класі.
Пустували і не раз, і не два,
І уроки зривати уміли,
В вас боліла від нас голова
Але ви все одно нас любили.
Рідні наші,любі вчителі,
Простіть за пустощі великі і малі,
За непослух чи не вивчений урок,
За кожен необдуманий наш крок.

Хай упродовж прийдешніх всіх років
На вдячних вам щастить випускників
Ми ж понесемо у життєвий вітровій
Зерна знань ваших і цвіт ваших надій.
Ми попросили у весни для нас тихих світанків
Ви ж шукайте й творіть в рідних стінах шкільних.
Хай же вас окриля наша пісня прощальна
Й наші теплі слова, бо не можна без них.
Туман яром спливе, промайнуть швидко роки.
Нові учні прийдуть — хай же шана буде.
Збережіть назавжди свої мрії високі,
Хай за труд нагорода вас у школі знайде.
Найкращі квіти, що на цій землі,
Любов, повагу і серця гарячі,
Прийміть від нас, шановні вчителі.
Ми ж вирушаєм, побажайте нам удачі!
Сьогодні ми із світлою печаллю
Переступаємо дорослості поріг.
Хай буде нам чарівний вальс прощальний
Провісником незвіданих доріг.
Вальс з вчителями
Сценка 2. Наказ випускників
Протягом 11 років ми чули безліч наказів директора школи, а сьогодні на правах випускників вирішили оголосити свій наказ по школі нашим улюбленим вчителям і нашому підростаючому поколінню.
Наказ
І. Директору школи
Укласти угоду з учнями з усіх хвилюючих їх питань. І дозволити їм іноді бігати по клумбах в цілях вивчення.
ІІ. Завучу школи
п.1. Зважаючи на бажання учнів, збільшити кількість уроків малювання, фізкультури, інформатики, відповідно зменшити кількість уроків математики, фізики та іноземної мови.
П.2. Ввести уроки перукарства та косметології, щоб уникнути підпільного створення зачісок та оригінального макіяжу.
ІІІ. Організатору школи
З метою плідного проведення дозвілля учнів організувати факультатив азартних ігор.
ІV. Класним керівникам.
Пам’ятайте: не шукайте зустрічі з учнем. Коли ви йому будете потрібні, він сам Вас знайде.
V. Всьому педагогічному колективу.
П.1. Під час заліку чи екзамену не дивіться пильно на учня. Він може подумати, що ви підозрюєте його у списуванні і образиться.
П.2. Не запитуйте, який екзамен він прийшов здавати, він же не питає, який екзамен ви прийшли приймати.
П.3. Будьте тактовні: якщо учень не зрозумів запитання, тактовно переведіть розмову на іншу тему.
п.4. Поспівчувайте. Заради оцінок у табелі учень іде на все, навіть на уроки!
VІ. Учням школи. Наказуємо вам на майбутнє:

вчителів поважати й любити,
на уроках коридором не гуляти,
вікон й першачків не бити,
а уроки лиш на «десять» вчити.
Випускники (Останній раз)
На лінійку зібралась уся наша школа
Й пролунає останній дзвінок.
І проляжуть дороги аж за виднокола,
В серці лишиться кожен урок.
Тут лишаєм дитинство і спогади чисті.
І йдемо в невідомі світи.
Рідна школо! По доброму і урочисто
Рідним вогником з вікон світи!
Ми виходимо звідси вершини долати
Та робити нові відкриття.
Рідна школо! Ми будем тебе пам’ятати
Кожен день, кожен раз — все життя!
Сценка 3. Музей школи
А щоб ви не забували про нас і наші витівки, ми вирішили започаткувати музей реліквій випускників школи.
Першими експонатами у ньому будуть:
1. Наша підпільна броя: колючі, різальні, горохострільні рогатки і трубки.
2. Олівець, який так майстерно малював хрестики-нолики і міни у грі морський бій.
3. Кнопка, яку протягом 11- ти років ми намагалися покласти на стілець учителю.
4. Кеди головного футболіста школи.
5. Шпаргалка універсальна – найбільший друг і ворог учня (завдовжки 2 м.)
6. Ручка, яка пережила всі практичні і лабораторні з фізики.
7. Шматок граніту знань, який ми гризли і ще багато залишили вам.
8. Мій особистий літак, який пройшов перші випробування на уроках математики.
9. Банка сліз, пролитих за 11 років навчання.
10. Колода карт, якою ми щоперерви пробивали шлях до знань.
Сподіваємося, що наші наступники поповнять колекцію своїми цікавими експонатами.
Останній раз ми сядемо за парти.
І більше не прийдем сюди дітьми.
Відразу стало якось не до жартів.
Враз подорослішали й просвітліли ми
І ось поріг. За ним нові дороги.
Розлетимось по них, немов пташки.
А в серці сумніви, непевність і тривоги,
Й мереживом — незвідані стежки
Нас не покличе дзвоник в рідні класи
Й лінійка вереснева буде не для нас.
Ще свіжі спогади. Й задумаєшся часом,
Як швидко у житті спливає час.
Та зустрічай усіх нас, доле світла,
Не дай зігнутися від нелегких проблем.
Веди до успіху, до перемог, до світла,
Не дай упасти під житейським тягарем.
Ми віримо, що буде все, як треба,
Щасливі зорі усміхнуться нам.
Нас кличе до польоту синє небо.
Ми летимо назустріч всім вітрам!
Пісня випускників (Ще не віриться нам)
Сценка 4. Останні кадри нашого життя
Ну що ж позаду вже уроки і перерви,контрольні і шкільні свята, все промайнуло наче шоу-проект тривалістю 11 років. Прикро, що сьогодні наш останній день тут.
Але перед тим, як попрощатися, давайте пригадаємо, яким було наше життя у цьому проекті
(презентація «Наше шкільне життя» під музику «Старі фотографії»)
Колись давним-давно, а точніше майже 11 років тому, ми прийшли сюди. Багато випробувань і цікавих наук чекало тут на нас.
1. У 1 класі ми навчилися читати і писати, а деякі навіть списувати
2. У 2 класі навчилися відрізняти вчителів від старшокласниць і часом вітатися до них.
3. У 3 класі ми вже вміли знаходити їдальню навіть із закритими очима.
4. У 4 класі ми навчилися вимовляти повну назву своєї школи, а деякі навіть з першого разу.
5. У 5 класі ми зрозуміли, що вчителів у школі більше, ніж учнів у класі, і тому довго плутали їх ім’я та по-батькові.
6. У 6 класі навчилися ховати крейду, щоденники, а деякі навіть своїх батьків.
7. У 7 класі ми вже знали, що похід в медпункт чи туалет можна зробити значно цікавішим, включивши до маршруту зупинку у їдальні, прогулянку коридорами, шоп-тур до магазину.
8. У 8 класі навчилися швидко готувати позакласні заходи, деякі навіть за один день
9. У 9 класі вже вміли користуватися одним зошитом на всіх уроках і вчити домашнє завдання, не відкриваючи підручника.
10. У 10 класі навчилися закохуватися, а деякі навіть не один раз.
11. Ну а підказувати, підглядати, робити шпаргалки і прогулювати уроки ми вміли одразу.
12. А про 11 клас ми забули?
13. Та ти що!!! Як можна забути найяскравіші хвилини, найцікавіші миті юності! Судіть самі! (презентація)
Скрябін «Старі фотографії»
14. Увага!!! Всі приготувалися. Останній кадр до вашого шкільного альбому….
Вперед ми дивимось з упевненістю в очах!
Бо відчуваємо новий життя ковток.
І зараз, пролетить по нашій школі
Сумний і веселий… останній дзвінок!
Від цих хвилин нікуди не сховатись,
І в кожного на серці почуття,
Що вже від нас пішло дитинство…
Разом з дзвінком йдемо в життя!
Ось сонця промінь, чиста даль ясна,
А ще - твоя сімнадцята весна.
Це мрії, плани, це в майбутнє крок.
Так, друже, це останній твій дзвінок

Останній дзвоник – радість, біль і смуток
У пам’яті сплива пора шкільних світань.
Не буде у житті нашім забута
Стежина, що веде в країну знань
Останній дзвоник – золота тривога,
У серці незбагненні почуття,
Бо десь попереду чекає нас дорога,
І хто зна, як складеться там життя.
Останній дзвоник – лічені хвилини…
І як багато суджень і думок,
Такі схвильовані ми, мабуть, вперше нині,
Яким він буде, наш подальший крок?
Останній дзвоник – прощавай же школо
Прощайте наші любі вчителі.
Пробачте нам за прикрощі і болі,
Що вам ми ненароком принесли.
Останній дзвоник – все цвіте навколо
Весняну пісню чути солов’я,
Тебе ми не забудем, рідна школо,
Де б не носила долі течія…
Дзвени над минулим і над прийдешнім,
Поклич ти в останнє нас на урок,
Дзвени над дитинством, з яким ми прощаємось,
Сумний і веселий останній дзвінок!

Пісня Прощавай рідна школо

Oksana Klapkiv

Сценарій Останнього дзвоника